До питання про методи вивчення ефективності права

Альона Стащенко,

здобувачка Київського університету туризму, економіки і права

 

 

Важливе значення для вивчення ефек­тивності правових норм мають теорія та методи юридичної науки. Зокрема, без урахування методів тлумачення правових норм неможливо обійтися при визначенні цілей правових норм; без урахування теорії об'єкта права та правовідносин, особливостей об'єкта заохочувальних, стимулюючих норм і приписів про юридичну відповідальність не­можливо правильно окреслити сферу дії пра­вових норм; без урахування розробленого за­гальною теорією держави та права, галузевими юридичними науками понятійного апарату неможливо обійтися при виробленні опера- ціональних визначень; без урахування вияв­леного наукою права механізму правового ре­гулювання неможливо побудувати таку мето­дику дослідження ефективності норм права, яка б враховувала загальне й особливе у регулю­ванні суспільних відносин у даному конкретно­му випадку тощо. Метод не слід ототожнювати з методикою (сукупністю засобів доцільного вив­чення явища); його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології [1, с. 12-13].

Дослідження проблеми, що розглядаєть­ся, проводили такі російські вчені, як В. Кудряв­цев, В. Лазарев, В. Нерсесянц, В. Нікітінсь- кий, І. Самощенко, Ф. Фаткулін, Л. Чулюкін, Р. Халфіна, Л. Явич та ін. Серед сучасних вітчизняних учених слід назвати таких, як Т. Андрусяк, С. Бобровник, Н. Козюбра, Є. Кубко, П. Рабинович, О. Мельник, В. Се- ліванов, О. Скакун, Ю. Шемшученко та ін.

Метою цієї статті є аналіз характеристики методів вивчення ефективності правових норм.

© А. Стащенко, 2009

Слід зазначити, що поняття «метод» по­ходить від грецького слова «методос» і озна­чає шлях пізнання. Таким чином, можна вва­жати, що поняття методу дає відповідь на пи­тання про те, як право виконує свою регуля­тивну роль, оскільки правові норми не лише регулюють різнохарактерні відносини, а й здійснюють це різним чином. І саме від методу значною мірою залежить ефективність право­вого регулювання.

За визначенням Л. Явича, метод - це су­купність юридичних засобів впливу, які ви­користовує держава в процесі правового ре­гулювання суспільних відносин [2, с. 173]. І. Рукавішнікова, розглядаючи правовий ме­тод, тлумачить це поняття, базуючись на ви­діленні як самостійного елемента механізму правового регулювання суспільних відно­син. Вона зазначає, що, на відміну від інших елементів механізму правового регулювання правової норми, правовідносин реалізації суб'єктивних прав, суб'єктивних юридичних обов'язків, актів застосування права, метод має особливе значення [3, с. 222]. При цьому специфіка його полягає, по-перше, в тому, що він не відокремлений від інших елемен­тів, а іманентно властивий кожному із них. По-друге, галузевий метод спільно з предме­том правового регулювання визначає напрям розвитку інших елементів механізму право­вого регулювання. По-третє, кожний галузе­вий метод унікальний, оскільки для цілей правового регулювання він використовує різні способи в їх різноманітних комбінаціях.

При дослідженні ефективності правових норм, перш за все, необхідно виявити мето­ди, які можуть бути використані у практич­них дослідженнях. Під методами вивчення ефективності правових норм розуміють кон­кретні способи, застосування яких дає пози­тивні результати при дослідженні ефектив­ності правових норм [4, с. 78]. Іншими слова­ми, методами вивчення ефективності право­вих норм є всі ті конкретні способи, які доз­воляють визначити об'єкт (норму), встано­вити об'єктивно існуючий стан ефективності правових норм, що вивчається, а також виро­бити певні рекомендації з приводу шляхів і засобів підвищення їх ефективності.

Автори пропонують різні методи, що мо­жуть бути використані в подібних видах дослідження: статистичні методи, методи опи­тування, спостереження, вивчення документів, соціальний експеримент, порівняльно-право­вий метод, а також різного роду кібернетичні та математичні методи [5, с. 16-17; 6, с. 14-20].

53

Очевидно, що більшість із перелічених методів можуть бути застосовані при вив­ ченні ефективності правових норм. Але, на нашу думку, це завдання полягає не стільки в тому, щоб перелічити всі можливі методи вивчення ефективності правових установ­лень, скільки у тому, щоб привести ці методи в систему, певним чином організувати та кла­сифікувати їх.

Ми вважаємо, що залежно від належності до тієї чи іншої галузі науки методи вивчен­ня ефективності правових норм можна звес­ти до певних груп.

Логічні методи. Значення формально- логічних методів при вивченні ефективності діючих правових настанов безспірна. П. Нед­байло зазначає, що діалектична логіка перед­бачає формальну логіку і без неї вона обійти­ся не може. Разом із тим формальна логіка наукова лише тоді, коли вона виходить із ка­тегорії діалектичної логіки як філософської основи правильності мислення [7, с. 30]. Бе­зумовно, логічні закони та форми мислення знаходять своє застосування протягом усьо­го процесу дослідження ефективності право­вих норм. Кожен дослідник при вивченні ефективності цих норм повинен користува­тися логічними законами тотожності, про­тиріччя, виключення третього та достатніх підстав. Важливе значення в процесі вивчен­ня ефективності правових норм мають роз­роблені формальною логікою індуктивні та дедуктивні форми умовиводів, логічні умо­виводи за аналогією, логічні правила корис­тування гіпотезою та ін.

Психологічні методи. У процесі вивчен­ня ефективності правових норм повинна бу­ти використана вся сукупність розроблених сучасною психологічною наукою методів, які мають «встановити той конкретний слід», який чинні правові норми залишають у пси­хіці індивіда [8, с. 91]. До таких методів нале­жать: спостереження, тобто цілеспрямоване та планомірне сприйняття і фіксація багато­гранних проявів психічної діяльності людей і умов їх протікання; психологічний експе­римент; метод бесіди; метод аналізу продук­тів діяльності людини; біографічний метод; метод тестів, тобто спеціально підібраних питань і завдань діагностичного характеру [9, с. 29-33].

Метод наукової соціологи (опитування та вивчення документів). Метод опитування при вивченні ефективності правових норм може реалізовуватися у формі інтерв'ю або анкетування. Як зазначає В. Сєркова, цей ме­тод при достатній репрезентативності, пра­вильному групуванні й обробці матеріалу дозволяє встановити зв'язки між суспільни­ми явищами, фактами та причинами, що ви­кликають ці явища, зробити правильні уза­гальнення [10, с. 188]. На нашу думку, метод опитування при вивченні ефективності пра­вових норм може застосовуватися як для ви­бору об'єкта дослідження, так і для отриман­ня необхідного досліднику матеріалу (інфор­мації) про дію відповідних норм. Але значен­ня цього методу не слід переоцінювати. В. Ні- кітинський вважає, що не можна ставити знак тотожності між думкою про факт і самим фактом, некритично приймати суб'єктивне відображення за дзеркальне відображення дійсності [11, с. 33]. Результати опитування обов'язково мають піддаватися випробуван­ню на істинність відображення [12, с. 43] шля­хом доповнення опитування іншими метода­ми, що дають об'єктивну картину стану до­сліджуваного явища.

Метод вивчення документів при дослі­дженні ефективності правових норм вияв­ляється в різних формах, на різних етапах до­слідження. Це може бути у формі вивчення монографічної літератури з метою з'ясуван­ня позицій різних авторів; у формі вивчення положень, що містяться у чинному законо­давстві; у формі вивчення офіційної статис­тики правозастосовчих органів, окремих пра- возастосовчих актів, що дозволяє отримати об'єктивні дані про результати дії норми, що вивчається, про вихідний стан суспільних відносин, що регулюються даною нормою.

Статистичні методи дослідження. Ці ме­тоди можуть досить плідно застосовуватися при вивченні ефективності правових норм. Вони повинні використовуватися у процесі збирання інформації про дії правових норм, що вивчаються (типологізація, цільове уза­гальнення матеріалів практики правозасто- совчих органів), при обговоренні отриманої інформації (групування, ранжирування, ко­реляційний і контентний аналіз тощо). За­слуговує на увагу думка, згідно з якою ста­тистика має велике значення не тільки і не стільки самими цифровими даними, скільки спеціальним методом, що дозволяє знаходи­ти закономірність там, де, на перший погляд, ми бачимо випадковість [13, с. 158].

Математичні методи вимірювання та порівняння. Вивчення ефективності правових норм неможливе без виміру тих параметрів, які характеризують їх ефективність і спів­існування. Метод виміру полягає у виражен­ні параметрів ефективності правових норм (умов і критеріїв їх ефективності) у вигляді кількісних величин для порівняння.

Вимір ефективності правових норм може здійснюватися різними шляхами. Так, пара­метри ефективності норми, що вивчається, можуть бути виражені кількісно, шляхом про­ведення цільового узагальнення матеріалів правозастосовчої практики й їх подальшого оброблення із застосування різного роду ма­тематичних методів і теорій (теорія вірогід­ності тощо).

Ефективність правових норм може бути також визначена за допомогою методів екс­пертної оцінки [14, с. 194-197].

Як можливий спосіб визначення ефек­тивності правових норм у літературі реко­мендується також використовувати обчис­лення коефіцієнта ефективності й індексів ефективності [14, с. 196]. На нашу думку, та­кий підхід може бути досить плідним (висо­ка точність отриманих результатів, зручність їх порівняння тощо). Однак для цього не­обхідно вирішити ряд проблем, пов'язаних із розробкою спеціальних математичних фор­мул, що будуть максимально точно та повно описувати процес утворення конкретного ста­ну ефективності норм, що вивчається, фор­малізацією і кваліфікацією параметрів її ефективності.

Метод моделювання. У сучасних досліджен­нях метод моделювання здійснюється за до­помогою математичних, графічних, психоло­гічних та інших наукових засобів. Цьому ме­тоду належить велике майбутнє у вивченні ефективності правових норм, адже будь-яка модель виконує не тільки описову та розтлу- мачувальну функцію, а й прогностичну. Ра­зом із тим слід зазначити, що на сучасному етапі можливість застосування математич­них моделей досить обмежена через зміну та багатофакторність соціальних явищ, а також недостатнє розроблення математичного апа­рату для побудови моделей соціальних явищ. Тому більш реальною є побудова різного ро­ду моделей дії правових норм у вигляді гра­фіків, таблиць і т. п.

Кібернетичні методи. При вивченні ефек­тивності правових норм можна застосовува­ти засоби технічної кібернетики для збиран­ня й оброблення інформації про умови та критерії ефективності правових норм. Так, для аналізу рівня правозастосовчої діяль­ності можуть бути застосовані теорія систем, теорія інформації, теорія оптимізації управ­ління тощо. Кібернетичні системи можуть застосовуватися для рахування, збереження інформації і т. п. У літературі є свідчення про те, що із загальної кількості правових норм, що відносяться до певного питання, ЕОМ не було знайдено лише 3 %. При пошуку цих норм спеціалістом не було виявлено 53 % норм. При пошуку «вручну» пропусків бу­ло приблизно у 13 разів більше, ніж при ма­шинному пошуку [15, с. 123-124]. Саме тому аналіз усіх зв'язків між нормою та діючим правом може бути доручено машині [16, с. 59].

Соціальний експеримент. Незважаючи на те, що метод соціального експерименту відноситься до методів наукової соціології, ми виділяємо його як самостійний у силу значних особливостей його застосування при вивченні ефективності правових норм.

Це зумовлюється тим, що проведення експе­рименту може дати досить повні й об'єктивні дані про ефективність правових норм, хоча до цього часу не вирішено питання про пра­вомірність такого виду експериментів у га­лузі права та допустимі межі цих експери­ментів.

Не зовсім точним, на нашу думку, є твердження деяких авторів про те, що со­ціальний експеримент недопустимий як ме­тод дослідження ефективності чинного зако­нодавства [17, с. 82].

Достатньо уявити ситуацію, коли вису­вається гіпотеза про те, що будь-яка норма недостатньо ефективна в силу чітко визначе­них причин. Потім висувається припущення про конкретні зміни цієї норми, про її експе­риментальну апробацію. Якщо в процесі та­кого експерименту будуть отримані пози­тивні результати, що перевищують резуль­тати норми, яка досліджується, то право­мірним буде висновок про недостатню ефек­тивність цієї діючої норми в силу виявлених експериментом конкретних причин. Тому ми вважаємо, що метод соціального експери­менту може бути використаний для вивчен­ня ефективності правових норм.

У юридичній літературі зазначалося, що метод соціального експерименту у галузі до­слідження ефективності правових норм може бути застосований у вигляді повної відмови від правового регулювання певної групи сус­пільних відносин і заміни його іншими вида­ми суспільного регулювання [18, с. 10]. Така точка зору має право на існування.

Важливого значення у зв'язку з викорис­танням методу соціального експерименту в дослідженні ефективності правових норм на­буває питання про допустимі межі такого експерименту. В. Казимирчук зазначає, що у правовій науці метод експерименту обмеже­ний певними рамками, бо державно-правові відносини уособлюють відносини людей [19, с. 183]. У ході соціального експерименту не повинен порушуватися принцип закономір­ності, обмежуватися права та законні інтере­си суб'єктів права.

Слід зазначити, що існують значні склад­ності в деяких галузях права (таких, як кримінально-процесуальне право) - немож­ливість проведення «локального» (місцево­го) експерименту. Тоді, на нашу думку, такі експерименти необхідно проводити шляхом реформи чинного законодавства але не зра­зу, а поступово, шляхом часткових його змін.

Висновки

Методи вивчення ефективності права відіграють важливу роль у правовому регулю­ванні (з огляду на покладені на них функції).

Методи ефективності права необхідно розглядати у двох аспектах - теоретичному та практичному. Аналіз методів вивчення ефективності права свідчить, що необхідно оволодіти методологією юридичної науки, дослідженням державно-правових явищ, щоб самостійно проводити аналіз та узагальнен­ня державно-правових явищ, приймати на­уково обґрунтовані рішення, прогнозувати ефективність дії права (норм) і вирішувати багато інших питань, що виникатимуть у про­цесі практичної діяльності.

Література

Скакун О. Ф. Теорія держави і права / Пер. з рос. - Х., 2006. - 656 с.

Явич Л. С. Сущность права: социально-фи­лософское понимание генезиса, развития и функ­ционирования юридической формы обществен­ных отношений. - Л., 1985. - 207 с.

Рукавишникова И. В. Метод в системе право­вого регулирования общественных отношений // Правоведение. - 2003. - № 1.

Фаткуллин Ф. Н, Чулюкин Л. Д. Социальная ценность и эффективность правовой нормы. - Ка­зань, 1997. - 119 с.

Иваненко О. Ф. К вопросу о частных (специ­фических) методах юридической науки // Некото­рые вопросы советской юридической науки. - Ки­шинев, 1968.

Каминская В. И. Методы изучения практики применения уголовно-процесуального закона // Вопросы борьбы с преступностью. - 1969. - Вып. 10.

Недбайло П. Е. Методологические проблемы советской юридической науки // Методологические проблемы советской юридической науки: Матери­алы науч. конф., Киев, 22 ноября, 1964 г. - К., 1965.

Никитин В. Б., Орехов В. В., Спирифонов Л. И., Фомин Э. А. О взаимном подходе к исследованию правовых норм // Проблемы социологии права. - Вильнюс, 1970. - Вып. 1.

Психология / Под ред. А. А. Зарудной. - Минск, 1970.

Серкова В. В. Применения анкетного мето­да в конкретных социально-правовых исследова­ниях // Право и социология. - М., 1973.

Никитинский В. И. Эффективность санк­ций, применяемых к нарушителям трудовой дисциплины // Ученые записки ВНИИСЗ. - М., 1969. - Вып. 17.

Грушин Б. А. Мнения о мире и мир мнений. - М., 1967.

Чугунов В. Е., Чувилев А. А. О некоторых направлениях применения социологических мето­дов в советской процессуальной науке // Пробле­мы социологии права. - Вильнюс, 1970. - Вып. 1.

Петров И. Н. Способы сравнения и измере­ния эффективности правовых норм // Ученые за­писки ВНИИСЗ». - М., 1973. - Вып. 28.

Керимов Д. А., Покровский И. Ф. Опыт ис­пользования средств кибернетики для автоматиза­ции информационной службы в области права // Вестник Ленинград. ун-та. Сер. философии, эко­номики, права. - Л., 1964. - Вып. 1.

Гаврилов О. А. Изучение права методами математической логики // Вопросы кибернетики и права. - М., 1967.

Фельдман Д. И., Курдюков Г. И., Лазарев В. В. Теоретические проблемы методологии исследова­ния государства и права. - Казань, 1975.

Самощенко И. С., Никитинский В. И., Венге- ров А. Б. Об основах методологии и методики изу­чения эффективности действия правовых норм // Ученые записки ВНИИСЗ. - М., 1970. - Вып. 20.

Казимирчук В. П. Право и методы его изу­чения. - М., 1965. - 204 с.