Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
15.05.13, 19:57:06
Кабінет Міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування України
Реферат З дисципліни теорія держави і права Місце теорії держави і права в системі юридичних наук
Студентки денного віділення Голуб Світлани Миколаївни І курсу Ігрупи Юридичного факультету Викладач Качур Віра Олегівна
Київ 2012 План Вступ 1. Співвідношення теорії держави і права з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право) 2. Взаємовідносини теорії держави і права і галузевих юридичних наук 3. Теорія держави і права її зв’язок з філософією права 4. Зв’язок ТДП з соціологією права 5. Єдність теорії держави і права 6. Зв’язок ТДП з політологією права 7. Соціальна психологія і теорія держави і права Висновок Література
Вступ
Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об’єднаних загальною назвою правознавство.[1, с.18] Розкриємо основні поняття даного твердження, щоб зрозуміти мету поставленого перед нами завдання. Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.[1, с.10] Система науки - це уявлення про науку. Система кожної науки являє собою внутрішньо узгоджений, логічно послідовний ряд вузлових проблем, який визначається її предметом. Система науки розвивається разом з її предметом, збагачуючись новими елементами, змінюючи свою внутрішню структуру та зв'язки з суміжними галузями наукового знання.[2] Юридична наука – це система знань про об’єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.[1, с.3] Правознавство – система знань у галузі права і держави.[1, с.3] Отже, мета полягає в тому, щоб з’ясувати місце теорії держави і права в системі юридичних наук та якими є взаємовідносини теорії держави і права і галузевих юридичних наук. Не зважаючи на те, що тема досить обґрунтована науковцями, ми намагатимемось виконати максимально завдання з точки зору систематизації інформації з різних джерел інформації (електронні ресурси, навчальна література, періодичні видання).
1. Співвідношення теорії держави і права з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право)
За класифікацією юридичних наук теорія держави і права належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право). Історія держави і права вивчає процес історичного розвитку державно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку, тобто застосовує переважно історичний метод. Теорія держави і права досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані історії держави і права використовуються теорією держави і права для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку держави і права різних народів у конкретні історичні періоди. Історія вчень про державу і право досліджує і право. Історично закономірний процес накопичення людьми уявлень про державно-правові явища відбивається у вченнях, теоріях, ідеях мислителів різних народів світу (Аристотеля, Монтеск'є, Руссо, Канта та ін.). Теорія держави і права вивчає результати їх пошуків у вигляді узагальнень і відіграє суттєву роль як одна з найважливіших передумов удосконалення теоретичних розробок висвітлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і проблем держави і права. Історія вчень про державу і право немов би виступає історичною частиною теорії держави і права. Вона поставляє матеріал про історичне формування поняттєвого апарату теорії. Наприклад, теорія держави і права досліджує проблему державного суверенітету (поняття, види, ознаки). Історія вчень про державу і право надає відомості про те, коли (XVI ст.), ким (французьким мислителем Жаном Боденом) і у зв'язку з чим (з метою обґрунтування абсолютної монархії) уперше було розроблене поняття державного суверенітету, розкриває його основні ознаки в трактуванні цього мислителя.
2. Взаємовідносини теорії держави і права і галузевих юридичних наук
Теорія держави і права — наука, що має відносну самостійність щодо інших юридичних наук завдяки безпосередньому зв'язку з державно-правовою дійсністю. Всі галузеві юридичні науки — емпіричні. Це означає, що усі вони ґрунтуються на фактах, тобто на даних або явищах, що спостерігаються і піддаються перевірці. Завдання теорії держави і права полягає у тому, щоб систематизувати, витлумачити та узагальнити факти державно-правової дійсності. Вона вносить порядок і смисл до набору фактів, налагоджує належні взаємозв'язки між ними і виводить із них певні узагальнення. Теорія без фактів може бути порожньою, але факти без теорії — нісенітні. Теорія держави і права вивчає основні загальні закономірності державних і правових явищ у цілому, незалежно від того, у якій конкретній сфері громадського життя вони відбуваються. Вона сама безпосередньо, за допомогою своїх методів і прийомів осягає головне і глибинне в державі і праві, знаходячи його в юридичній практиці.[1, с.19-20] Стосовно співвідношення теорії держави і права з базовими галузевими юридичними науками слід зауважити, що, розглядаючи питання про співвідношення ТДП з юридичними науками, важливо відзначити, що ТДП є деякою мірою специфічною наукою, що виступає певним теоретичним "містком" між соціально-гуманітарними науками неюридичного профілю та юридичними галузевими науками. ТДП забезпечує приток (пристосування) теоретичних ідей, принципів, концепції тощо, які напрацьовані в неюридичних науках, у галузеві юридичні науки. При цьому: • об'єкти ТДП та базових галузевих наук частково збігаються, оскільки об'єкт ТДП (якщо його брати в першому наближенні) ширший; • предмети ТДП та базових галузевих наук різні. Вони формуються залежно від тих цілей та завдань, які вони вирішують в системі юридичного знання та практики. При цьому цілі та завдання ТДП та галузевих юридичних наук хоча й тісно пов'язані, але різні: ТДП - покликана створити теоретичну основу для формування цілісної та реально функціонуючої правової системи окремо взятого суспільства (держави); базові галузеві юридичні науки - сформулювати чіткі, адекватні конкретно-історичним умовам окремо взятої країни, правила поведінки соціальних суб'єктів на базі офіційно визнаної юридичної теорії, які б забезпечили ефективне функціонування реальних суспільних інститутів та механізмів; • ТДП виступає загальнометодологічною основою пізнавальної та практичної діяльності в юридичній сфері; • ТДП вивчає державно-правову дійсність не в окремо взятій країні та/або групі країн, а в цілому (безвідносно щодо територіально-національної приналежності), базові галузеві науки (до речі, як і спеціалізовані юридичні науки) пізнають, як правило, юридичні норми та механізми правового регулювання конкретної держави; • базові галузеві юридичні науки (як і спеціалізовані юридичні науки) більш конкретні, ніж ТДП; • ТДП у процесі пізнання свого предмета використовує практику та концепції, що напрацьовані в базових галузевих юридичних науках як відносно самостійних наук, а базові галузеві науки в процесі вирішення своїх завдань використовують не лише окремі прикладні компоненти знання, напрацьованого в рамках ТДП, але спираються на глобальні теорії розуміння держави та/або права (наприклад, теорію "чистого права", або природно-правову, або соціологічну теорію тощо) в якості основи для формування своїх підсистем знання тощо. При аналізі співвідношення ТДП з будь-якими юридичними науками (базовими галузевими чи спеціалізованими) слід враховувати, що останні можуть сприйматися в двох взаємообумовлених, але неідентичних смислах як: (1) система юридичних норм, що регулюють ту чи іншу сферу суспільних відносин; (2) система знань про правове регулювання тієї чи іншої сфери суспільного життя. Далі буде розглядатися співвідношення ТДП зі спеціалізованими юридичними науками, що розуміються у (2) сенсі. Говорячи про співвідношення теорії держави і права з іншими юридичними науками, необхідно, мати на увазі, що в системі права поруч з базовими галузевими науками можна виділяти спеціалізовані юридичні науки. Деякі автори вважають, що базові галузеві є "первинними право галузевими структурами в системі права", поруч з якими "формуються і вторинні, які умовно можна іменувати комплексними правовими нормами". Саме ці вторинні утворення і називають спеціалізованими юридичним науками. Спеціалізовані юридичні науки, як і у випадку з базовими галузевими юридичними науками, тісно взаємопов'язані з ТДП. При цьому: • об'єкти ТДП та спеціалізованих юридичних наук (у тому числі наук міжнародного права) частково збігаються, при цьому об'єкт ТДП, взятий у першому наближенні, є ширшим ніж об'єкт спеціалізованих юридичних наук. Якщо ж об'єкт ТДП взяти у другому наближенні, то він частково перетинається з об'єктами спеціалізованих юридичних наук; • предмети ТДП та спеціалізованих юридичних наук (у тому числі наук міжнародного права) різні. Вони формуються залежно від тих цілей та завдань, які вони вирішують в системі юридичних наук. При цьому цілі та завдання ТДП та наук, що розглядаються, хоча й тісно пов'язані, але різні: ТДП покликана, як вже підкреслювалося, створити теоретичну основу для формування цілісної та реально функціонуючої правової системи; спеціалізовані юридичні науки (у тому числі науки міжнародного правового блоку) - формують правила поведінки, покликані забезпечити максимально ефективне юридичне регулювання конкретних суспільних відносин; • ТДП виступає загальнометодологічною основою пізнавальної та практичної діяльності в юридичній сфері; • ТДП вивчає державно-правову дійсність не в окремій країні та/або групі країн, а в цілому безвідносно віл територіально-національної приналежності її проявів, спеціалізовані юридичні науки, як правило, пізнають юридичні норми та механізми правового регулювання конкретної держави (або групи держав, що визнали ті чи інші норми міжнародного права); • спеціалізовані юридичні науки (у тому числі науки міжнародного права) більш конкретні, ніж ТДП; • ТДП у процесі пізнання свого предмета використовує практику та концепції, що напрацьовані в спеціалізованих юридичних науках, а вони в процесі вирішення своїх завдань використовують не лише окремі прикладні компоненти знання, напрацьованого в рамках ТДП, а й спираються на конкретні глобальні системо утворюючі теорії держави і/чи права (наприклад, нормативістську, природно-правову, соціологічну тощо) як основу для формування своїх підсистем тощо. Специфічним є співвідношення теорії держави і права зі спеціальними юридичними науками. Це пов'язане з особливим місцем у системі юридичних наук, що посідають спеціальні (іноді їх називають прикладні) юридичні науки. Слід відзначити, що якщо ТДП є "містком" між соціально-гуманітарними науками та юриспруденцією, то т. зв. спеціально-юридичні науки - об'єднуюча ланка між юриспруденцією та природничими науками (математикою, фізикою, хімією, біологією, медициною тощо). Тому співвідношення ТДП із зазначеними науками носить доволі умовний та специфічний характер, а саме: • об'єкти спеціально-юридичних наук носять подвійний характер з точки зору своєї природи: з одного боку, вони стосуються державно-правової дійсності (юридична складова об'єкта спеціально-юридичних наук), а з другого, - вони пов'язані з якісно відмінною від державно-правової дійсності сферою - з природознавством (неюридична складова об'єктів спеціально-юридичних наук). При цьому зауважимо, що в багатьох спеціально-юридичних науках (криміналістика, судова медицина тощо) фактично проводиться розмежування об'єкта та предмета науки. Це, перш за все, зумовлено очевидним зв'язком цих наук з природознавством; • об'єкти ТДП та спеціально-юридичних наук перетинаються лише в юридичній складовій об'єктів спеціально-юридичних наук, тоді як в неюридичній складовій об'єкта спеціально-юридичних наук вони іноді навіть не торкаються один одного; • предмети ТДП та спеціально-юридичних наук якісно відмінні. Таким чином, резюмуючи викладене відносно співвідношення об'єктів та предметів ТДП та неюридичних соціально-гуманітарних та юридичних наук, слід відзначити, що: • об'єкт ТДП має свою межу перетину з об'єктом будь-якої юридичної науки; • предмети ТДП та інших юридичних наук різні, хоча й мають точки дотику; • ТДП виступає певним адаптером неюридичного як природничого, так і соціально гуманітарного знання в процесі введення цього знання до юридичної сфери; • ТДП відіграє значну методологічну роль в юридичному знанні.[4] Теорія держави і права не підміняє теорію галузевих юридичних наук і не розчиняється в ній. Кожна галузева юридична наука досліджує закономірності та особливості власного предмета. Сфера теоретичних узагальнень у галузевих юридичних науках значно вужче, ніж у теорії держави і права. Так, теорія держави і права вивчає не кримінально-правові злочини (галузь науки кримінального права), не цивільно-правові правопорушення (галузь науки цивільного права) тощо, а правопорушення в узагальненому вигляді, враховує загальне і особливе, що властиво усім видам правопорушень. У рамках теорії держави і права відбувається підсумовування знань, отриманих галузевими і спеціальними юридичними науками, а також загальнотеоретичних даних, здобутих при вивченні юридичної практики. Іншими словами, теорія держави і права є систематизований результат знань, накопичених окремими юридичними науками і юридичною практикою.
3. Теорія держави і права її зв’язок з філософією права
Серед юридичних дисциплін важливе місце займають теоретичні науки, що дають узагальнене уявлення про державу і право, що розкривають основні закономірності розвитку цих явищ. Їх було б точніше називати загальнотеоретичними. маючи на увазі, що і у всіх інших юридичних науках (галузевих, історичних, прикладних) складаються свої теорії, що носять. як правило, більш приватний характер. Не існує єдиного, загальновизнаного назви науки (або наук), що вивчає загальні закономірності держави і права. "Теорія держави і права" - найбільш поширену в нашій країні назву, включено в державний освітній стандарт. Але поряд з ним нерідко зустрічаються такі назви, як "філософія права", "соціологія права", "теорія права", "загальна теорія права", "загальне вчення про право" та деякі інші. Ці назви типові для західної літератури, яка не знає такого предмета, як "теорія держави і права". Та й в нашій країні він з'явився лише при радянській владі. Для континентальної Європи звичніше назву "теорія права". Для англо-саксонських країн "теорія права" як самостійна наука нехарактерна, там, як правило, замість "теорії права користуються терміном юриспруденція. Поряд з теорією права застосовувалися альтернативні назви цієї або суміжних дисциплін, найчастіше "філософія права", не зникла з виділенням з неї теорії, і "соціологія права", що виникла на рубежі XIX і XX ст. У нашій країні в радянський період цими поняттями довго не користувалися, але в останні десятиліття вони відродилися і набули широкого поширення. У зв'язку з цим питання про їх співвідношення набуває актуальності. Можна виділити ряд уявлень про філософію права, з якими згодна більшість дослідників. Філософія права розглядається як найвищий рівень пізнання права. Це передбачає і високий ступінь абстракції, узагальнення, незв'язаність чинної правової системою. У філософії права виділяються соціально-філософські та метафізичні (тобто найбільш абстрактні, суто філософські, пов'язані з осягненням вищих істин, недоступних чуттєвого сприйняття) моменти. До перших слід віднести визначення місця права в суспільному житті, його зв'язок з іншими суспільними явищами, його специфіку і границі. Метафізичні проблеми філософії права - це його природа (сутність), призначення (роль) і критерії оцінки правових явищ (система цінностей). І в цій сфері не обійтися без виходу за рамки юриспруденції, без використання категорій, загальних для всіх гуманітарних наук. Це особливо очевидно в системі цінностей, яка в основі своїй єдина для філософії, соціології, політології, етики, історії, хоча кожній з цих наук в застосуванні універсальної системи цінностей властива своя специфіка. Своєрідною візитною карткою філософії права, тісно пов'язаної з розробкою або використанням системи цінностей, і в першу чергу з розумінням справедливості, служать уявлення про найкращому праві, формування ідеалу права. Правовий ідеал настільки важливий в даному контексті, що недавно помер видатний італійський юрист, проф. Туринського університету Норберто Боббіо в якості першого значення "філософії права" приводив "розробку пропозицій або навіть закінченої схеми ідеальної держави та плану суспільних перетворень, заснованих на здійсненні ... тієї чи іншої спільної мети (свободи, порядку, справедливості, добробуту тощо" . А це передбачає незалежність від існуючої юридичної системи, незв'язаність нею. Філософія права являє собою певний гібрид, синтез складових її елементів. Є два подання про співвідношення в ній філософії та права. Відповідно до першого, філософія права - це частина філософії, в якій розглядаються правові проблеми. Згідно з другим, право володіє своєю власною філософією, а тому філософія права - предмет юридичний, а не філософський. Зрозуміло, філософи, як правило, тяжіють до першого погляду, а юристи - до другого. Сам термін "філософія права" широко застосовується людьми, які, за словами Д. Уолкера, "були в першу чергу філософами, а юристами - лише додатково". 4. Зв’язок ТДП з соціологією права
Якщо для філософії права характерна висока ступінь абстракції, то соціологія права ближче до практичних проблем. По вдалому визначенням Д. Уолкера, вона вивчає дію права в реальних (і кожен раз особливих) обставинах. Правові інститути, правила, практика, процедури розглядаються нею в контексті життя суспільства, при цьому досліджуються їх функції і реальний вплив у конкретних суспільствах. Італійський юрист Р. Тревес відносить соціологію права до "антиформалістським юридичним наукам, зацікавленим у вивченні права, яке проявляється у фактах, а не в словах". Зв'язок права і держави з життям суспільства розглядається і філософією права, але в дещо іншому аспекті. Філософія права визначає природу держави і права та їх місце в широкому спектрі суспільних явищ, взаємовплив держави. права. економіки, політики, ідеології, культури, релігії, національних відносин і т.п. Ці питання розглядаються в узагальненому вигляді, у філософсько-історичному ключі. Соціологія права зводить їх на рівень дослідження реальної ролі окремих норм та інститутів в конкретних суспільствах. В. Кубеш в підготовленій у Віденському університеті роботі "Основні питання філософії права" пише, що "завданнями правової соціології є дослідження економічних, соціальних, культурних, політичних і" метафізичних "впливів на виникнення і зміст правових норм, наслідків впливу правових норм на господарську, культурну і політичного життя, реакції людей на правові норми. Приблизно так само визначає завдання соціології права проф. Мельбурнського університету П. Бретт. Йдеться про вивчення зв'язку правової системи з її оточенням у вигляді інших соціальних систем і зворотного зв'язку, тобто результатів дії норм права в реальному житті.
5. Єдність теорії держави і права
Об'єднання в рамках однієї науки і єдиного навчального курсу теорії держави і теорії права міцно утвердилася в нашій країні в радянську епоху. У дореволюційній російській і зарубіжній літературі воно зустрічається рідко. Там, як правило, самостійно викладається і вивчається загальна теорія права, а теорія держави розглядається в рамках конституційного права в якості введення до цього курсу, а також в рамках політичної науки. Відомі, утім, і винятки. Книга одного з найбільших дореволюційних російських правознавців Л.І. Петражицького називалася "Теорія права і держави в зв'язку з теорією моральності", а "Лекції з загальної теорії права" Н.М. Коркунова включали розділи "Товариство" і "Держава". Іноді піддається сумніву доцільність з'єднання теорії держави і теорії права в рамках однієї дисципліни. Відомий фахівець з конституційного права проф. Б.А. Страшун вважає, що "це довільне з'єднання двох самостійних наук". Він пропонує замінити на першому курсі теорію держави і права "введенням в теорію права" (до революції це називалося (енциклопедією законознавства), а такі питання, як походження, типи та форми держави, її відносини з громадськими об'єднаннями і т.п. віддати політології .[3, с.5-10]
6. Зв’язок ТДП з політологією права
Політологія і теорія держави і права. Політологія досліджує політику — діяльність і відносини у здійсненні влади в суспільстві, а також закономірності функціонування і розвитку політики і політичної влади, політичних інтересів, відносин, свідомості, діяльності. Об'єкт політології — політичне життя суспільства в різних проявах, діяльність держави та її органів, політичних партій, політичних і громадських організацій, поведінка людей тощо. Питань права політологія торкається менше (лише при вивченні методів досягнення влади праву відводиться першорядне місце), а питання держави, співвідношення цивільного суспільства і держави, людини і держави в ній посідають значне місце. Проте їх вивчення відбувається з точки зору політичної, а не юридичної. Теорія держави і права покликана досліджувати державу як правове явище. Політологія у певний спосіб, як і філософія, озброює теорію держави і права матеріалом, котрий дозволяє різнобічне вивчити питання про місце держави і права в політичній сфері і політичних процесах, про взаємодію держави з іншими політичними інститутами. У свою чергу, політологія користується теоретико-юридичними досягненнями у вивченні проблем держави. На стику теорії держави і права та політології формується наука політології права як система знань про державну правову політику, про стрижневі напрямки політичного розвитку держави і права, що ґрунтуються на об'єктивних закономірностях цього розвитку.
7. Соціальна психологія і теорія держави і права
Соціальна психологія (від грец. psyche — душа, logos — вчення) вивчає закономірності, механізми і факти психічного життя людини, соціальної групи, суспільства, її увага зосереджена на закономірностях поведінки людей, обумовленої їх належністю до соціальних груп. Досягнення соціальної психології враховуються теорією держави і права при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей і т. ін. Соціальна психологія допомагає теорії держави і права узагальнювати результати практичної діяльності державно-правових інститутів (насамперед інститутів управління), поведінки посадових осіб і громадян за допомогою виявлення соціально-психологічних механізмів. На стику соціальної психології і права успішно розвивається правова психологія, яка вивчає психічні закономірності практичної юридичної діяльності.
Висновок
Теорія держави і права — методологічна, базова наука відносно галузевих юридичних наук, її висновки, загальнотеоретичні положення є підґрунтям для вирішення спеціальних питань галузевих наук. Виробляючи свою галузеву теорію, ці юридичні науки керуються методологічними положеннями теорії держави і права. Так, модель правового статусу підозрюваного (галузь науки кримінального процесу) ґрунтується на загальнотеоретичній моделі правового статусу людини. Теорія держави і права формує свої висновки в тісному зв'язку з галузевими науками, використовує фактичний матеріал, що міститься в них, спирається на їх досягнення. Це забезпечує цілісність наукових уявлень і єдність категоріального апарату в усіх юридичних науках. Основні державно-правові категорії поняттєвого апарату науки теорії держави і права — загальні для всієї юридичної науки. У взаємовідносинах теорії держави і права і галузевих юридичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі в пізнанні системи закономірностей держави і права.[1, с.18-21] Теорія держави і права забезпечує зв'язок юриспруденції з іншими суспільними науками та юридчними науками. [3, с.11] Тому тяжко стверджувати, що теорія держави і права має відокремлений характер. Проаналізувавши вище пред’явлені факти можна остаточно прийти до висновку, що ТДП є верхівкою ланки галузевих юридичних наук і становить основу піраміди.
Література: 1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник. / Пер. з рос. - Харків: Консум,2006. – с. 656 2. Дистанційне навчання [Електронний ресурс] : Система науки – Режим доступу : http://science.kharkov.ua/science/sistema-nauki.htm 3. Мартышин О.В. Общетеоретические юридические науки и их соотношение // Государство и право. – 2004 4. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи: курс лекцій. – К. : Четверта хвиля, 2008. – 464с.
