Деформація правової свідомості: поняття, види, шляхи подолання
15.05.13, 19:51:25
Форма № Н-6.01 НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра теорії та історії держави і права
КУРСОВА РОБОТА з теорії держави і права на тему: «Деформація правової свідомості: поняття, види, шляхи подолання»
Студентки І курсу І групи напряму підготовки – 6.030401 «Правознавство» Голуб Світлани Миколаївни Керівник: завідувач кафедри теорії та історії держави і права, доцент, к.ю.н. Качур В.О.
Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ______________ ______________ ______________ ______________ ______________ _______________
м. Київ - 2013рік
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………….…………………………………3 РОЗДІЛ 1. Поняття правової свідомості: поняття, ознаки, склад……………..4 РОЗДІЛ 2. Деформація правової свідомості: поняття, ознаки, види……….10 1.Поняття та ознаки деформації правосвідомості……………………………..10 2.Види деформації правосвідомості та їх характеристика……………………12 РОЗДІЛ 3. Шляхи подолання деформацій правової свідомості в українському суспільстві………………………………………………………..17 Висновок………………………………………………………………………….22 Використана література…………………………………………………………23 Додатки…………………………………………………………………………...26
ВСТУП Якщо фізичне тіло постійно знаходиться під тиском, то воно змінює свою форму, тобто деформується. Свідомість людини знаходиться також під постійним тиском, що сприяє її розвитку, чи навпаки її загибелі. Свідомість – це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей. Одна із елементів свідомості є правова свідомість - це духовна система уявлень, ідей, поглядів, переконань, концепцій, теорій, почуттів, емоцій, настроїв, психологічних переживань тощо, які складаються з приводу правової дійсності, в ході її відображення, осмислення, пізнання, відчуття і перетворення . Тож як результат під час так званих «збоїв системи» виникають деформації правової свідомості - правовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм, "переродження" правосвідомості, правовий нігілізм, правовий тоталітаризм, правовий конформізм та правова демагогія. Національне законодавство, і вся правова галузь в цілому розвивається з кожним роком, вседозволеність породжує нові стандарти, що в свою чергу пускає паростки і виділяє нові види і підвиди наче раніше вже досліджених дисциплін. Звичайно, що деформація правової свідомості є досить актуальною темою на даному етапі становлення нашої держави. Адже з розвитком права породжуються нові види та підвиди деформації правової свідомості і необхідні нові методи та шляхи їх подолання. Відтак ми ставимо перед собою мету з’ясувати поняття, види та шляхи подолання деформації правової свідомості. Як відомо ширше поняття завжди включає вужчі, а отже, завданням для нас є визначення основних елементів правової свідомості, що становлять з нею одну систему, доповнюють її та допомагають класифікувати.
РОЗДІЛ 1. Поняття правової свідомості: поняття, ознаки, склад
На сучасному етапі розвитку людства постають питання глобального характеру, такі як розвиток свідомості суспільства, в тому числі і правової свідомість суспільства в цілому. Адже в час інноваційного розвитку, коли зростає рівень інформаційного забезпечення населення, найважливішим постає питання про деформацію саме правової свідомості. Виділивши поняття правової свідомості ми намагатимемось від ширшого поняття виокремити суть вужчого [Додаток1]. Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей . Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою та регулятором поведінки людини. Саме свідомість надає цілеспрямованого характеру людській діяльності. Правосвідомість є специфічною формою суспільної свідомості . Окремі питання стосовно правосвідомості досліджували такі науковці, як О.Ф. Скакун «Теорія держави і права», І.А. Омельчук «Правосвідомість як юридична категорія», Д.Г.Федіна «Значення правосвідомості в системі суспільної свідомості», О.В. Цуркан «Теоретико-методологічні аспекти аналізу правосвідомості», Г.К. Клімова «Правосвідомість: до теорії питання», Д.О.Єрмоленко «Основні ознаки правової свідомості», М.В. Цвік «Загальна теорія держави і права», П.М. Рабінович «Основи загальної теорії права та держави». О.Ф. Скакун трактує поняття правової свідомості як систему ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. Ключовий пункт правосвідомості - усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх . На думку І.А. Омельчука правосвідомість – це духовна система уявлень, ідей, поглядів, переконань, концепцій, теорій, почуттів, емоцій, настроїв, психологічних переживань тощо, які складаються з приводу правової дійсності, в ході її відображення, осмислення, пізнання, відчуття і перетворення . Згідно досліджень Д.Г.Федіна правосвідомість - це певна діяльність,у результаті якої виражається суб’єктивне ставлення того чи іншого індивіда до правової дійсності, формуються уявлення про свої права й обов’язки, справедливість і несправедливість правових норм, почуття, емоції, пов’язані з оцінкою буття держав . Не слід відкидати твердження О.В. Цуркана, який зазначає, що правосвідомість – це інтегральний феномен, що відображає духовні результати процесів масової правової соціалізації громадян, стан законності та правопорядку в суспільстві, нормативні вимоги формально-юридичного та неправового характеру, потреби у зміні окремих елементів або всієї системи сформованого права, виконуючи роль найважливішого критерію в правотворчості та правозастосуванні . Як зазначає Г.К. Клімова правосвідомість є сукупністю правових уявлень, почуттів, переконань, оцінок, що виражають ставлення індивідів, соціальних груп, суспільства в цілому до права, до поведінки людей у галузі правового регулювання . Для повного з’ясування такого явища, як правова свідомість, потрібно виділити його певні ознаки. Д.О. Єрмоленко в праці «Основні ознаки правової свідомості» виділяє такі основні ознаки правової свідомості: 1) правосвідомість є однією з форм суспільної свідомості. Суспільна свідомість визначається як розповсюджені в суспільстві політичні, правові, моральні, художні, релігійні, наукові та філософські погляди людей, їх почуття, настрої та переживання, що відображають ставлення до суспільно-історичного процесу. 2) правосвідомість має складну структуру. Вона охоплює теорії, ідеї, погляди, концепції, почуття, уявлення, цінності, очікування, настрої, емоції, переживання, психологічні реакції, імпульси та ін., що формуються у різних індивідів і соціальних груп. Саме ці компоненти формулюють знання про право та ставлення до нього особистості і суспільства; 3) правосвідомість не лише відображає юридичну реальність, а й дуже активно змінює її, розвиває, вдосконалює. В результаті цього виникають правові вчення, концепції, що призначені виявити, пояснити закономірності державно-правового розвитку суспільства; 4) правосвідомість – це специфічний духовний феномен. Тобто вона характеризує всю сукупність духовних явищ, які визначають здібність людини до існування в правовій сфері, її вміння виконувати норми права, нести відповідальність за реалізацію своїх прав і свобод. Це означає, що культурно розвинутій правосвідомості притаманні не лише юридичні знання, а й гуманістичні, моральні основи; 5) правосвідомість має оцінюючий і разом з тим нормативний характер. Вона оцінює правове буття через призму категорій законного та незаконного, справедливого та несправедливого, морального та аморального тощо; 6) правосвідомість розробляє власний понятійно-категоріальний апарат. У процесі відображення та пізнання правових явищ, правосвідомість використовує такі категорії, як: об’єктивне та суб’єктивне право, юридичний обов’язок, відповідальність тощо . Спираючись на дослідження М.В. Цвіка ми можемо виокремити ще деякі риси правосвідомості: 1) носіями правосвідомості є різні суб'єкти права: особистість, громадські об'єднання, політичні партії, державні органи і їх посадові особи, юристи-науковці, юристи-практики, суспільство в цілому. В правовій свідомості відбивається ставлення суб'єкта до права, юридичної практики, поведінки (діяльності) інших суб'єктів правовідносин, їх оцінка; 2) об'єктом пізнання правосвідомості зазвичай є чинне право в усій багатоманітності його виявів; 3) на певних етапах розвитку суспільства правосвідомість може розглядатися як одна з форм права.; 4) правосвідомість можна розглядати як своєрідний механізм саморегуляції поведінки (діяльності) людей. Це пояснюється її здатністю орієнтувати суб'єктів права в різних правових ситуаціях, робити правомірний вибір, приймати юридично значущі рішення . П.М. Рабінович виділяє у складі правосвідомості такі елементи: 1) за змістом правових поглядів - інформаційний або когнітивний, - знання; оцінний або аксіологічний; регулятивний - психологічна установка щодо поведінки, врегульованої правом (схильність, готовність виконувати або, навпаки, порушувати приписи юридичних норм); 2) за формою (способом) відображення правової дійсності - поняття про правові явища (поняття форми права); правові погляди (на роль законів у системі законодавства або причини правопорушень), правові уявлення; правові почуття (почуття справедливості закону або судового рішення); 3) за рівнем відображення правової дійсності - правова психологія (це правосвідомість, яка постає з буденної практики, в процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, не систематизовано ; вона не осмислена теоретично, не впорядкована логічно; у ній переважають не поняттєві форми відображення правової дійсності) і правова ідеологія (концептуалізована, логічно систематизована, теоретично осмислена правосвідомість, в якій переважають «інтелектуалізовані» форми відображення правової дійсності; вона формується насамперед шляхом юридичної освіти, юридичних наукових досліджень); 4) за територіальною поширеністю - загальна правосвідомість; локальна (місцева, регіональна) правосвідомість; 5) за суб'єктами (носіями) правосвідомості - індивідуальна і колективна: а) загально соціальна (загальнонародна), б) національна, в) класова, г) групова; 6) за характером діяльності правосвідомості - професійно-юридична; професійно-не-юридична . Так як правосвідомість має складну структуру і включає в себе низку компонентів науковці структурно об'єднують її у дві відносно автономні компоненти - правову психологію і правову ідеологію. О.Ф. Скакун виділяє таку структуру: [ Додаток 2] 1) правова психологія - це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності. 2) правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ. Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та інше . Отже, проаналізувавши поняття правосвідомості вище зазначених науковців можемо вивести його дефініцію - це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які складаються з приводу правової дійсності, в ході її відображення, осмислення, пізнання, відчуття і перетворення. Правосвідомість має ознаки, що характеризують її як складну систему. В структуру правосвідомості входить правова культура та правова ідеологія.
Розділ 2. Деформація правової свідомості: поняття, ознаки, види.
1.Поняття та ознаки деформації правосвідомості.
Деформація (від лат. deformatio – спотворення) правової свідомості припускає деякий початковий запас правових за своєю природою поглядів, знань, установок, які з різних причин перетворилися на якісь інші, не правові конструкції або залишилися правовими лише номінально або частково . З моменту здобуття України незалежності і до сьогодні збільшується база знання права українського населення, це пов’язано, звичайно, з розвитком інноваційних технологій, збільшенням і удосконаленням національної законодавчої бази, із збільшенням науково-популярних праць відомих науковців в галузі права. Чи сприяє такий «бум» матеріального підґрунтя у галузі права для розвитку правової свідомості? Остаточну відповідь ми отримаємо набагато пізніше, коли нове покоління зможе оцінити наш внесок у правову сферу. А на даний момент ми можемо тільки стверджувати, що становлення правової свідомості має як позитивні, так і негативні аспекти. В даному випадку нас цікавить саме негативний аспект – деформація правової свідомості. І. О. Ільїн писав: "Немає людини без правосвідомості, але є безліч людей із зневажливою, запущеною, потворною або навіть здичавілою правосвідомістю. Однак і слабка, продажна, рабська, злочинна правосвідомість залишається правосвідомістю, хоча її душевно-духовна будова виявляється невірною, а її зміст і мотиви хибними і дурними" . Як зазначає М.П. Требін деформація правосвідомості - це соціально-правове явище, що характеризується зміною її стану, при якому у носіїв формуються певні ідеї, уявлення, погляди, відчуття і настрої, переживання і емоції, які спотворено відображають юридичну дійсність і виражають негативне ставлення до діючого права, законності і правопорядку . На думку В.І. Тимошенка деформація правової свідомості є викривленням, порушенням усіх або декількох елементів структури, викликає негативні зміни у морально-психологічному комплексі особистості, що позначається на різних аспектах людської діяльності. Вона характеризується низкою ознак, що відрізняють її від позитивного стану правосвідомості, від випадків його повної відсутності, а також від деформацій політичної та моральної свідомості та інших суміжних соціальних явищ. Ми можемо виокремити низку загальних ознак цього явища: 1) будь – яка деформація правосвідомості є негативною за своєю соціально-правовою природою і становить загрозу для суспільства; 2) деформацію правосвідомості можна виявити лише тоді, коли у суспільстві існують усталені критерії нормальної (недеформованої) правосвідомості; 3) деформацію правосвідомості не виключає у її носіїв наявності певних правових поглядів, ідей, уявлень; 4) деформацію правосвідомості характеризується негативним ставленням її носіїв до діючого права, правосуддя та законності . Отже, можемо дійти до висновку, що деформація правової свідомості це соціально-правове явище, що характеризується зміною її стану, при якому у носіїв формуються певні ідеї, уявлення, погляди, знання, відчуття і настрої, переживання і емоції, які спотворено відображають юридичну дійсність і виражають негативне ставлення до діючого права, законності і правопорядку. Вана має характерні їй ознаки, які характеризують її як складну систему.
2.Види деформації правосвідомості та їх характеристика
Сфері правового усвідомлення дійсності громадян (правосвідомості) притаманні різноманітні деформації. Вони спотворюють правові установки населення, їхні почуття і переконання в правовій галузі, втручаються в правовий світогляд, правову ідеологію громадян, руйнуючи основидержавного устрою. А. С. Ткачук виділяє наступні форми деформації правосвідомості: правовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм, "переродження" правосвідомості, правовий нігілізм, правовий тоталітаризм . Виходячи з праці О. В. Макарової «Форми прояву деформації населення України» ми можемо ще виокремити такі форми деформації правосвідомості, як конформізм та правова демагогія [Додаток 3]. Як зазначає П. П.Баранов правовий інфантилізм являє собою не сформованість правової свідомості, яка обумовлена недостатністю правових знань, відсутністю чітко визначених правових установок . Дана деформація характеризується відсутністю у суб'єкта права потреби в юридичній обізнаності, а також готовності вчиняти відповідно до чітких правових приписів. Будучи безпосереднім учасником правовідносин, індивід, тим не менш, відсторонюється від права, ставиться до нього байдуже. Він не прагне до отримання знань про свої права і свободи і не має бажання цілеспрямовано їх здійснювати, керуючись чинним законодавством. Індивід так само в більшості випадків індиферентний до наслідків своїх юридично значимих дій. Образ права в індивідуальному правосвідомості постає в вигляді аморфного утворення з неясними обрисами і призначенням. Правовий інфантилізм істотно ускладнює можливість здійснення правосвідомістю його пізнавальної, оцінної і регулятивної функцій. Чітка правова установка на вчинення як правомірних, так і протиправних діянь у суб'єкта в даному випадку відсутні . Правова ідеологія постає відносно самостійним політико-правовим феноменом, функціональним призначенням якого є визначення ролі права як засобу унормування життєдіяльності держави, суспільства, громадян країни в їх підпорядкуванні цілям процесу соціальних змін. Згідно з таким визначенням правова ідеологія набуває фактично моністичного характеру, оскільки її сутність обумовлюється нормою права, на відміну, скажімо, від політичної ідеології, яка завжди є плюралістичною, оскільки ґрунтується на певних інтересах – групових, корпоративних чи суспільних. Причина цієї відмінності є очевидною і за формою відображення соціальної дійсності:правова ідеологія уособлює собою консенсус, який досягається на засадах осягнення сутності норми права як формально-обов’язкового правила фізичної поведінки, яке має загальний характер і встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин та забезпечується відповідними державними гарантіями його реалізації . Правовий дилетантизм проявляється у довільному, неправильному тлумаченні правових норм, їх реалізації, популяризації та оцінці. Іншими словами правовий дилетантизм означає вільне поводження із законом, легковажним ставленням до права в цілому. Правовий дилетантизм означає вільне поводження із законом (поверхове або неадекватне тлумачення правових норм, відсутність системного підходу при їх оцінюванні тощо) або оцінку юридичної ситуації, що в цілому зумовлено легковажним ставленням до права. Особливої небезпеки ця форма може набувати в разі тиражування таких підходів через засоби масової інформації . Феномен "переродження" правосвідомості вважається найскладнішою формою деформації правосвідомості громадян, націй стадії спостерігається найбільше викривлення правових ідеалів. Дослідити це явище теж досить складно. Таку свідомість слід розглядати як найбільш спотворену, дефектну правосвідомість. "Переродження" має багато спільних рис із правовим нігілізмом. І в тому, і в іншому випадках правове начало свідомо заперечується, ігнорується. Від правового нігілізму в чистому вигляді "переродження" свідомості відрізняється не тільки ступенем суспільної небезпеки, а й мотивацією. Воно засноване на свідомому запереченні закону за мотивами користі, жорстокості, жадібності і т. п. Правосвідомість, перероджуючись, проявляється в різних формах і, перш за все, у вигляді умисного порушення законів та інших нормативно-правових актів, що супроводжуються вчиненням злочинів та інших правопорушень . Правовий нігілізм — це заперечення, ігнорування та негативне ставлення до права, закону та правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших осіб . Бурдоносова М. А. в структурі правового нігілізму, виділяє такі компоненти: 1) ідеологічний компонент правового нігілізму полягає в наявності у членів суспільства переконань та поглядів, які негативно оцінюють діюче право та заперечують юридичну дійсність. Це пов’язано з недостатнім рівнем правової культури та обізнаності населення; 2) психологічний компонент правового нігілізму становлять емоції, почуття, переживання та стереотипи, зумовлені наявною юридичною дійсністю, які викликають у членів суспільства байдуже, негативне або зневажливе ставлення до права, аж до повної зневіри в його потенційні можливості; 3) поведінковий компонент правового нігілізму виявляється у безпосередніх діях суб’єкта суспільних відносин. У процесі засвоєння соціальних цінностей відбувається зміна позицій особистості: від ролі стороннього спостерігача до зацікавленості, а згодом активних дій. Тому особливу увагу слід звертати на схильність суб’єкта до зневажливої та протиправної поведінки, яка може бути сформована під дією низки соціальних (низький рівень правової культури, правова інфантильність, почуття економічної незахищеності, кризові явища) та психофізіологічних детермінант (власні мотиви, викривлені цінності орієнтири), які стають специфічними регуляторами поведінки . У період сталінізму формуються стереотипи тоталітарної правосвідомості, або правового тоталітаризму. Це одна з форм правового нігілізму, під час якої за допомогою права відбувалися "театралізовані процеси", здійснювалися масові репресії. Доречними тут вбачаються слова І. Канта: "Право може бути як засобом обмеження свавілля, так і засобом нехтування свободи людини". У цей період закріплюється орієнтація на неправове, насильницьке, диктаторське, партійно-політичне право . Термін конформізм (від лат. conformis - подібний, схожий) - це пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючої думки . О.О. Іванов у довіднику з теорії держави і права виводить таку дефініцію правового конформізму: тенденція особистості змінювати свої переконання, ціннісні установки та вчинки під дією групи, в якій людина знаходиться; поняття, що означає пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючих поглядів, відсутність власної позиції, безпринципне і некритичне слідуванню будь-якому зразку, який має найбільший авторитет (погляди більшості, традиції тощо) . Правова демагогія полягає у корисливому використанні правових засобів (цінностей) окремими суб’єктами з метою впливу на свідомість інших суб’єктів, для досягнення власних інтересів, результатом якого є формування однобічного або викривленого уявлення про правову цінність у таких суб’єктів. Пік правової демагогії має місце в період проведення виборчих кампаній, референдумів, плебісцитів, соціальних опитувань тощо. Правові цінності тут використовуються як засіб прикриття власних корисливих інтересів та здійснення популізму . Отже, до видів правової деформації відносять: інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм, "переродження" правосвідомості, правовий нігілізм, правовий тоталітаризм, правовий конформізм та правова демагогія. Кожна з них має свої особливості та ознаки, разом вони становлять одну систему одного цілого.
Розділ 3. Шляхи подолання деформацій правової свідомості в українському суспільстві
Проблема роз¬будови громадянського суспільства, демократи¬чної правової держави є безпосередньо пов'язаною із розвитком правової свідомості і правової культури. Саме правова культура та правове виховання населення є со¬ціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що науко¬ве мислення та наукова правосвідомість у взає¬модії із правовим мисленням і правосвідомістю особистості, які є головними елементами право¬вої культури, здійснюють активний вплив на ре¬алізацію верховенства правового закону. Науковий рівень правового мислення та правосвідомості забезпечує не лише розвиток правової культури, в цілому, але й фо¬рмування ідеалу правової особистості, яка пова¬жає правовий закон, визнає його верховенство у всіх сферах життя, своїми діями підтримує ре¬жим правозаконності в Україні . Правосвідомість українських громадян можна охарактеризувати як неординарну та суперечливу, в якій дивним чином поєднуються чи й химерно переплітаються паростки нових демократичних цінностей із залишками старого, тоталітарного минулого. Найбільш негативною установкою масової свідомості громадян України є правовий нігілізм, який руйнує провідні принципи демократичної свідомості й відчутно гальмує процес розбудови громадянського суспільства, і, звичайно, не можна виключати інші форми деформації правової свідомості. Тому боротьба з ними має бути цілеспрямованою і мати системний характер. Правова свідомість повинна ґрунтуватися на вимогах природного та позитивного права, загальнолюдських цінностей, історичному досвіді країни, національному менталітеті і традиціях народу, світових правових і культурних надбаннях. Тому підготовка громадян до сприйняття нових демократичних цінностей передбачає виховання у них такої правосвідомості, яка б відповідала не лише загальнолюдським цінностям і принципам міжнародного права, а й історичним традиціям та менталітету українського народу, його засадничим уявленням про правду і кривду, волю й неволю добро та зло. Важливим чинником, який позитивно впливає на формування правосвідомості громадян, є їх активна участь у реформуванні всіх сфер суспільного життя через участь у діяльності політичних партій, громадських об’єднань, неурядових організацій та інших інститутів громадянського суспільства . Проблема деформації правової свідомості громадян розглядалася вітчизняними філософами і правознавцями в рамках загального вчення про правову свідомість, і умовно в цьому процесі можна виділити чотири основні етапи, ми звернемо увагу саме на четвертий етап – 1991 рік по теперішній час, пов'язаний з набуттям Україною незалежності, розбудовою демократичної, правової, соціальної держави. Аналіз і узагальнення наявного досвіду наукового дослідження феномена деформації правової свідомості, проведений вітчизняними вченими протягом XX століття – на початку XXI століття, підводять до висновку про те, що в правознавстві і філософії дотепер не склалося єдиної теорії цього явища і відсутнє чітке визначення. Згідно Конституції України ст.. 34 «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів» , з точки зору закону деформація правової свідомості, а точніше її прояви не передбачають протиправну поведінку, доки не буде порушена ст..68 Конституції України « Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей» . Зважаючи на це, дані деформації є викривленням свідомості громадян України, що не несуть у собі загрозу як таку, і тенденція вчинення правопорушень зростатиме з кожним роком. Таке становище потребує негайного втручання держави і першим завданням для уникнення в подальшому зростання злочинності в Україні, є позитивний вплив на правову свідомість шляхом її підвищення. В таких досить складних умовах державного і правового будівництва у суб’єктів права рано чи пізно спостерігається переоцінка цінностей, в тому числі і правових, переорієнтація на інші соціальні еталони, що породжує зневіру у право, у його регулятивні можливості, або зневажливе чи байдуже ставлення до права як засобу регулювання і примирення соціальних конфліктів. Кафедрою теорії та історії держави і права в рамках «Тижня правових знань» в Національному університеті біоресурсів і природокористування України в 2012 р. було проведено анонімне соціологічне опитування студентів НУБіП з питань ефективності правоосвітньої діяльності протягом вересня-грудня 2012 р. В контексті даної роботи для визначення деформацій правової свідомості серед студентів було виокремлено категорію студентів юридичного факультету ННІ земельних ресурсів та правознавства віком 19 років [Додаток 4]. Яке показало, що 73% - вивчали предмет «Правознавство» в школі, середній бал становить 9,1 – це говорить про те, що більша половина студентів отримала базові знання з цієї галузі і може формулювати власну думку і ставлення до права в цілому. На питання « Чи всіх законів та юридичних актів держави потрібно дотримуватись? » - 68 % відповіли так, але 17% відповіли ні. Що є проявом правового нігілізму - негативне ставлення до права, закону. Не мало важливим було питання, що потребувало надання дефініції поняття: «Обов'язок людини зазнати певних обмежень уразі вчинення правопорушення – це: » - 72% дало правильне визначення цього твердження, проте 23% дали неправильну відповідь, що є проявом правового дилетантизму, а саме неправильного тлумачення. Не зважаючи на досить позитивні результати тестування, нажаль була виявлена така форма прояву деформації правосвідомості, як правовий конформізм – 7% студентів ігнорувала, чи частково не відповідала на запитання, проявляючи пасивне ставлення [Додаток 5]. Як ми бачимо деформація правової свідомості є негативним явищем і для виявлення шляхів її подолання, необхідно з’ясувати причини і умови деформації правової свідомості. Як вказує Требін М.П. у праці « Українська правова культура: реалії та перспективи» - це соціальні явища і процеси об’єктивного і суб’єктивного характеру, які детермінують спотворення правосвідомості як свій наслідок. Дані чинники за своєю природою завжди асоціальні (суперечать інтересам суспільства) і кінець кінцем заподіють шкоду суспільним відносинам. У сукупності вони утворюють певну систему. Хоча кожний з відмічених видів деформації правосвідомості має свої специфічні детермінанти, є і загальні для всіх причин . Розглянувши причини і умови виникнення різних видів деформації правової свідомості, можна виділити основні шляхи її подолання, серед яких найбільш важливими є: підвищення загальної і правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості; вдосконалення законодавства; профілактика правопорушень, і перш за все злочинів; зміцнення законності і правопорядку; захист прав і свобод особи; вдосконалення правової освіти населення; підготовка висококваліфікованих кадрів юристів. Все це потребує розробки напрямків розвитку правосвідомості громадян України. Можна визначити такі з них : по-перше, через правовий захист і використання позитивних чинників правовиховного впливу. Основними позитивними чинниками формування правової свідомості можуть бути: реальність правового захисту громадянина правоохоронними органами і судом; право на самозахист, гарантоване державою кожній особі; правовий захист сім’ї; загальне та спеціальне утримання в адміністративному і кримінальному праві як фактор формування поваги до приписів держави, правопорядку і правоохоронних органів; інформаційні відносини як чинник правокультурного наповнення інформаційного поля країни і правовиховного впливу на особу; правова освіта учасників педагогічного процесу як перша ланка у формуванні правової свідомості громадян України. По-друге, через протидію негативним чинникам формування правової свідомості особи. Серед негативних чинників слід назвати: корупцію, тіньову економіку, безробіття; вживання молоддю наркотичних і психотропних речовин; культ насильства та жорстокості на екранах телебачення, у пресі, творах кіно- та відеопродукції . По-третє, шляхом цілеспрямованого формування позитивних правових настанов як вирішальних чинників правомірної поведінки. Необхідність формування в особи почуття національної єдності, поваги до співгромадянина як основи індивідуальної правової культури та інше . Отже, правосвідомість українських громадян можна охарактеризувати як неординарну та суперечливу, в якій дивним чином поєднуються чи й химерно переплітаються паростки нових демократичних цінностей із залишками старого, тоталітарного минулого. Тому існують такі шляхи подолання правової деформації правосвідомості є вдосконалення законодавства, виховання правової культури, краще інформаційне забезпечення населення та ін..
ВИСНОВОК Проаналізувавши поняття правосвідомості ми можемо дійти до висновку, що це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які складаються з приводу правової дійсності, в ході її відображення, осмислення, пізнання, відчуття і перетворення. Правосвідомість має ознаки, що характеризують її як складну систему. В структуру правосвідомості входить правова культура та правова ідеологія. Одним із негативних проявів правової свідомості є деформація правосвідомості - це соціально-правове явище, що характеризується зміною її стану, при якому у носіїв формуються певні ідеї, уявлення, погляди, знання, відчуття і настрої, переживання і емоції, які спотворено відображають юридичну дійсність і виражають негативне ставлення до діючого права, законності і правопорядку. Як і кожне складне явище деформація правової свідомості має свої різновиди. До видів правової деформації відносять: інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм, "переродження" правосвідомості, правовий нігілізм, правовий тоталітаризм, правовий конформізм та правова демагогія. Кожна з них має свої особливості та ознаки, разом вони становлять одну систему одного цілого. Правосвідомість українських громадян можна охарактеризувати як неординарну та суперечливу, в якій дивним чином поєднуються чи й химерно переплітаються паростки нових демократичних цінностей із залишками старого, тоталітарного минулого. Поява такого явища, як деформація правової свідомості має певні причини та умови. Вони діють як асоціальні чинники, і несуть в собі неприродну для суспільства поведінку. На дію зазвичай є своя протидія, тому існують такі шляхи подолання деформації правосвідомості це вдосконалення законодавчої бази, виховання правової культури та свідомості, краще правове інформаційне забезпечення населення, формування позитивних правових настанов як вирішальних чинників правомірної поведінки та ін.. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Нормативна база: 1. Конституція України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 7 лют.2011 р.:(офіц.. текст). – К: Паливода А.В.,2011.- С.56.
Навчальна література: 2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєр-ніков, В. С. Грегул. — 4-те вид., доп. і переробл. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 224 с. 3. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с. 4. Иванов А.А. Справочник по теории государства и права: основные категории и понятия.- 2-е изд. – М.: «Экзамен», 2007. – С. 127 – 128 5. Иванов А.А. Справочник по теории государства и права: основные категории и понятия.- 2-е изд. – М.: «Экзамен», 2007. – С. 127 – 128 6. Москаленко В.В. Психологія соціального впливу: Нав. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. К.: Центр учбової літера¬тури, 2007. - 448 с. 7. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. - К.: Атіка. - 2001. - 176 с. 8. Сергєєнкова О.П. Загальна психологія: навч. посіб. / Сергєєнкова О.П., Столярчук О.А., Коханова О.П., Пасєка О.В. – К.: ТОВ «Центр учбової літератури». – 2012. – 296 с. 9. Скакун О.Ф.Теорія права і держави:Підручник. / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2006. – С. 462 10. Цвік М. В., Ткаченко В. Д., Богачова Л. Л. та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина Загальна теорія держави і права: / - Харків: Право, 2002. - 432 с.
Спеціальна література:
11. Бурдоносова М.А. Правовий нігілізм як форма деформації правової свідомості населення // Держава і право. – Випуск 45.- 2009. – С. 54-60 12. Ганзенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2003. – С. 10-11 13. Ганьба Б.П., Ганьба О.Б. Фактори, що спричиняють формування дефектної правосвідомості у суспільствах перехідного типу// Прикарпатський юридичний вісник. – Випуск 2. -2012. С. 6-15 14. Єрмоленко Д.О. Основні ознаки правової свідомості // Держава та регіони. Сер. Право . — 2010. — Вип. 3. — С. 25-28. 15. Калиновський Ю. Ю. Роль правового виховання у подоланні деформацій правосвідомості українського соціуму // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки : Наук. вісник : зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Українська АН. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова. - 2011. - Вип. 49 (№7). - С. 345-351 16. Калиновський Ю.Ю., Жданенко С.Б. Медійний вплив на процес формування правосвідомості та правової культури українського суспільства // Грані. – 2005. - №6. – С. 100-104 17. Клімова Г. П. Правосвідомість: до теорії питання // Науково-практичне видання.Національна академія правових наук України Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України . – Харків. - Видавництво «Юрайт» . – 2012р. - № 2 . – С.35-42. 18. Лихатина А. Л. Деформации правосознания в структуре противоправного поведения // Вестник Бурятского государственного университета. – 2008. – № 2. – С. 157 – 162. 19. Макарова О.В. Форми деформації правосвідомості населення України// Часопис Київського університету права. - №1. – 2009. – С.66-70 20. Малиновский А.А. Злоупотребление субъективным правом (теоретико-правовое исследование) / – М.: Юрлитинформ - 2007. – С.350 21. Недюха М. Правова ідеологія: основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття// Публічне право . - № 7. – 2012. С.299-305 22. Омельчук І.А. Правосвідомість як юридична категорія // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - № С.33-39 23. Олійничук Роман. Проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві // Юридичний журнал. - №2. - 2006 року 24. Ткачук А. С. Деформації правосвідомості: їх сутність та наслідки // Актуальні проблеми політики. — 2011. — № 43. — С. 56-63. 25. Требін М.П. Правосвідомість громадян України: стан та види деформації // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна 844’2009 – Соціологічні дослідження сучасного суспільства:методологія, теорія, методи. – Випуск 23 – с.59-63 26. Требін, М. П. Українська правова культура: реалії та перспективи [Текст] / М. П. Требін // Гілея. Історичні науки.Філософські науки. Політичні науки : Наук. вісник : зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Українська АН. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - Вип. 47 (5). - С. 319-325 27. Федін Д.Г. Значення правосвідомості в системі суспільної свідомості // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 813-817 28. Цуркан О.В. Теоретико-методологічні аспекти аналізу правосвідомості // Митна справа. - 2012р. - №1(79). - С.75-80
ДОДАТОК 1 Підпорядкування відношень понять «правова свідомість» та «деформація правової свідомості»
Правова свідомість Деформація правової свідомості
ДОДАТОК 2 Структура правосвідомості
ДОДАТОК 3 Види деформацій правосвідомості
ДОДАТОК 4 Таблиця: «Анонімне соціологічне опитування студентів НУБіП з питань ефективності правоосвітньої діяльності протягом вересня-грудня 2012 р. в рамках «Тижня правових знань» в Національному університеті біоресурсів і природокористування України в 2012 р.» №/ питання а б в г н/в 1)У школі Вм вмвчали предмет "Правозеавство" Так: 73% Ні: 8% Скл. відп. 1,50% 2)У шкільному атестаті за вивчення предмета "Правознавство" Вам було виставлено Бал:9,1 Не пам.: 17% 7% 3)Чи всіх законів та юридичних актів держави потрібно дотримуватись Так: 68% Ні: 13% Скл. відп. 17% 7% 4)Чи зрозуміле Вам поняття "конституція" Так:100% Ні:0% 5)Який із перерахованих нормативно-правових актів має вищу юридичну силу Указ Президента України 13% Закон України 83% Постанова КМУ 0% Наказ міністерства 0% 4% 6)Обов'язок людини зазнати певних обмежень уразі вчинення правопорушення - це Правова норма 18% Державне Регулювання Суспільних Відносин 5% Помста 0% Юридична відповідальність 72% 5% 7)"Правознавство" є другорядною дисципліною, яка заважає зосередитися на основних спеціалізованих дисциплінах Так 7% Ні 87% 12%
ДОДАТОК 5 Діаграма: «Анонімне соціологічне опитування студентів НУБіП з питань ефективності правоосвітньої діяльності протягом вересня-грудня 2012 р. в рамках «Тижня правових знань» в Національному університеті біоресурсів і природокористування України в 2012 р.»
